комахоњдн≥
рукокрил≥
гризуни
китопод≥бн≥
хиж≥
парнопал≥
ѕ≥дковон≥с великий
ѕ≥дковон≥с малий
Ќ≥чниц¤ трикол≥рна
Ќ≥чниц¤ Ќаттерера
Ќ≥чниц¤ довговуха
Ќ≥чниц¤ ставкова
Ќетопир середземноморський
Ќетопир кожанопод≥бний
¬еч≥рниц¤ мала
¬еч≥рниц¤ велетенська
Ўироковух звичайний
ƒовгокрил звичайний
ѕ≥д час ваг≥тност≥, ¤ка триваЇ приблизно п≥втора м≥с¤ц¤, самки (це характерно майже дл¤ вс≥х вид≥в кажан≥в) живуть окремо в≥д самц≥в, займаючи велик≥ печери, п≥дземелл¤, куди можуть в≥льно зал≥тати ≥ прикр≥плюватис¤ до ст≥н чи скель. ” цих укритт¤х температура становить 15-20 ∞— при досить висок≥й вологост≥, тобто умови в≥дпов≥дають потребам тварин п≥д час цього в≥дпов≥дального пер≥оду житт¤. —амки тримаютьс¤ тут переважно невеликими групами по к≥лька особин, хоча знаходили ≥ досить велик≥ скупченн¤.
–азом з п≥дковоносами можуть бути й ≥нш≥ рукокрил≥. ќднак зм≥шаних колон≥й у них не буваЇ н≥коли. ћал¤та народжуютьс¤ в друг≥й половин≥ червн¤, причому в «акарпатт≥, ¤к правило, на к≥лька дн≥в ран≥ше, н≥ж у риму. ” новонароджених добре розвинен≥ задн≥ к≥нц≥вки, зокрема пальц≥. „ерез три тижн≥ п≥сл¤ народженн¤ молодь намагаЇтьс¤ самост≥йно л≥тати, а ще дн≥в через 10 полюЇ на комах, продовжуючи живитис¤ ще ¤кийсь час ≥ материнським молоком. ’оча статевозр≥лими тварини стають близько 15-м≥с¤чного в≥ку, розмножуютьс¤ вони з 2-3 рок≥в. “ривал≥сть житт¤ в невол≥ до 15 рок≥в.
ѕоњдають переважно метелик≥в ≥ двокрилих, л≥тають п≥зно ввечер≥ або вноч≥. ѕолюють прот¤гом 1-2 годин. ќск≥льки в «акарпатт≥ п≥дковон≥с ос≥ла тварина, то в≥дл≥таЇ лише на невелику в≥дстань. ÷е буваЇ п≥д час зм≥ни л≥тн≥х укрить, ¤к≥ можуть знаходитис¤ досить далеко в≥д зимових, ≥нод≥ понад 500 км. « року в р≥к зимують у тих самих печерах. ” сховища першими зал≥тають молод≥, згодом самц≥ й, нарешт≥, самки. ѕ≥д час спл¤чки (оск≥льки вс≥ кажани зимоспл¤ч≥ тварини) прикр≥плюютьс¤ до стел≥ або ст≥н, обгортаютьс¤ л≥тальною перетинкою. ¬ороги п≥дковоноса великого мало вивчен≥. «находили рештки њх в погадках л≥сових сов у римськ≥й област≥. Ўл¤хи охорони сп≥льн≥ дл¤ вс≥х кажан≥в. Ќеобх≥дно заборонити в≥дв≥дувати печери та ≥нш≥ укритт¤ п≥д час знаходженн¤ там тварин, закривати іратами отвори.
до начала
ѕ≥дковон≥с малий (подковонос малый) ¬≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д попереднього виду малими розм≥рами: довжина т≥ла до 4,5 см, маса 3,5-6,7 г. Ќа ”крањн≥ водитьс¤ в «акарпатськ≥й, ≤вано-‘ранк≥вськ≥й, “ерноп≥льськ≥й, „ерн≥вецьк≥й, ќдеськ≥й, римськ≥й, «апор≥зьк≥й, ƒонецьк≥й, Ћьв≥вськ≥й област¤х. ƒосить часто зустр≥чаЇтьс¤ в горах ≥ передг≥р'¤х, р≥дко - на р≥внин≥. ќс≥ла тварина, зд≥йснюЇ лише сезонн≥ коч≥вл≥ дл¤ зм≥ни укрить. ѕросинаЇтьс¤ в≥д спл¤чки в к≥нц≥ березн¤ - перших числах кв≥тн¤. Ќа початку липн¤ самка народжуЇ одне мал¤. ѕ≥д час ваг≥тност≥ та вигод≥вл≥ молодих р≥зко п≥двищуЇтьс¤ активн≥сть самок: значну частину доби вони догл¤дають потомство ≥ лише на св≥танку починають полювати. —пл¤ть по 3-4 години. ’арактерна риса п≥дковоноса малого - триматис¤ на значн≥й в≥дстан≥ один в≥д одного в денних укритт¤х. “варини не утворюють зм≥шаних зграй з ≥ншими видами рукокрилих, хоча терпл¤ть њх присутн≥сть (п≥дковон≥с великий, н≥чниц≥ велика та вод¤на, вухань, широковух, кожан п≥зн≥й та ≥н. ¬ укритт¤х тварини надзвичайно чутлив≥, пост≥йно напружен≥, часто тр¤суть головою. ¬ риму в≥ддають перевагу укритт¤м у численних нагромадженн¤х кам≥нн¤ тощо. ¬ «акарпатт≥ ховаЇтьс¤ в штольн¤х, льохах ≥ гротах. ” сут≥нках в≥дразу п≥сл¤ нетопир¤ малого вил≥таЇ на полюванн¤. Ћ≥таЇ досить швидко, але пол≥т його щодо швидкост≥ та напр¤мку - не сталий. «р≥дка п≥дн≥маЇтьс¤ вище дерев та будинк≥в. Ќайчаст≥ше маршрути прол¤гають уздовж берег≥в р≥чок, м≥жр¤дь виноградник≥в, над пос≥вами польових культур. ѕ≥д час дощу чи в≥тру тварини не л≥тають. –озмножуЇтьс¤ так, ¤к ≥ п≥дковон≥с великий. ЌароджуЇ одне мал¤. Ќа другий тиждень мал¤та починають в≥дкривати оч≥. ћатер≥ лишають њх в укритт¤х п≥д час полюванн¤, п≥сл¤ чого годують молоком. « прозр≥нн¤м мал¤та починають швидко набирати живу масу, ≥ на початку вересн¤ майже не в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д дорослих. ∆ивуть до 10 ≥ б≥льше рок≥в. –ештки п≥дковоноса малого ви¤влен≥ в погадках пугача. ўе в 50-х роках ¬. ≤. јбеленцев вважав п≥дковонос≥в досить поширеними ≥ чисельними видами.
до начала
Ќ≥чниц¤ трикол≥рна (ночница трехцветна¤) Ќ≥чниц≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д п≥дковонос≥в за комплексом ознак. ¬они належать до родини гладконосих кажан≥в. Ќе мають соскопод≥бних утвор≥в у паху. «а будовою л≥тального апарату вони найдосконал≥ш≥ кажани, але також здатн≥ швидко б≥гати ≥ добре плавати. ƒень провод¤ть у печерах, р≥дше в будинках чи на г≥лках дерев. ∆ител≥ р≥зних ландшафт≥в. ∆ивуть поодинц≥, невеликими групами, ≥нод≥ колон≥¤ми. ѕол≥т у них, ¤к правило, пов≥льний та пр¤мий. —амки народжують мал¤т навесн≥ або вл≥тку. Ќ≥чниц¤ трикол≥рна маЇ довжину т≥ла близько 43 мм, масу - 4,3- 8,6 г.
Ќазва тварини в≥дпов≥даЇ кольору волосс¤: основа бурувато-с≥ра, а к≥нчики рудуват≥. «абарвленн¤ дуже м≥нливе.
¬уха досить довг≥, загнут≥ наперед, вони виступають за к≥нчик лицевоњ частини на 2-3 мм. Ќа внутр≥шн≥й поверхн≥ вуха по 7-8 складок. јреал охоплюЇ ѕ≥вн≥чну јфрику, ™вропу, ≤ран, —ередню јз≥ю. Ќа ”крањн≥ зустр≥чаЇтьс¤ в римськ≥й област≥, зр≥дка в «акарпатськ≥й та “ерноп≥льськ≥й, ≥нод≥ в зах≥дних районах ќдеськоњ област≥. ¬загал≥ еколог≥чно пов'¤зана з скел¤стими г≥рськими екосистемами, що зумовлюЇ њњ поширенн¤. ќс≥лий вид. Ћ≥таЇ п≥зно. ¬≥домо, що в —ередн≥й јз≥њ живитьс¤ двокрилими та сарановими.
до начала
Ќ≥чниц¤ Ќаттерера, або в≥йчаста (ночница реснитчата¤) ƒовжина 42- 52 мм, маса 6-8 г; спина коричнево-бура, черевце брудно-б≥лувате. ƒл¤ нењ характерна на¤вн≥сть заглибленн¤ з добре пом≥тними двома р¤дами в≥йок м≥ж к≥нц¤ми шпор задн≥х к≥нц≥вок та к≥нцем хвоста. ÷е ознака спец≥ал≥зац≥њ. «'¤вл¤ютьс¤ тварини в друг≥й половин≥ кв≥тн¤. ќселюЇтьс¤ на горищах, за ставн¤ми в≥кон, у дуплах дерев. ѕолюЇ на комах над поверхнею води, а також у крон≥ дерев на висот≥ 2-3 м. ∆ивленн¤, ¤к ≥ б≥олог≥¤ в ц≥лому, вивчене недостатньо. ¬ Ѕ≥лорус≥њ полюЇ на двокрилих, др≥бних вид≥в метелик≥в та жук≥в. ” наш≥й республ≥ц≥ в шлунках н≥чниц≥ переважали двокрил≥ та метелики. ¬ межах ”крањни зустр≥чаЇтьс¤ досить р≥дко в «акарпатськ≥й, Ћьв≥вськ≥й, ¬≥нницьк≥й, ќдеськ≥й та римськ≥й област¤х. ≈колог≥чно пов'¤зана з л≥сами ≥ частково чагарниками. ќчевидно, ос≥лий вид. «датна чутливо реагувати на зм≥ну погодних умов. Ќе вил≥таЇ на полюванн¤, коли холодна або похмура погода.
до начала
Ќ≥чниц¤ довговуха (ночница длинноуха¤) ƒовжина 42-51 мм, маса 6,0- 7,1 г. ¬≥д ≥нших н≥чниць цей вид в≥др≥зн¤Їтьс¤ довгими вухами (зв≥дки й назва). «агнуте наперед вухо довше за к≥нчик носа на 8 мм, досить широке -12-14 мм, ел≥псопод≥бноњ форми, без вир≥зок. Ќа внутр≥шньому боц≥ 9-10 поперечних складок. рила дуже коротк≥ та широк≥. ¬≥льний край л≥тальноњ перетинки прикр≥плюЇтьс¤ майже до основи п'¤того пальц¤ стопи. “варини бурувато-с≥рого кольору або коричнево-бурого. ÷е своЇр≥дний малоспец≥ал≥зований вид. ¬ —–—– поширений на сх≥д до центральних район≥в Ївропейськоњ частини. Ќа ”крањн≥ осел¤Їтьс¤ в окремих районах «акарпатськоњ, Ћьв≥вськоњ та ¬≥нницькоњ областей. ≈колог≥чн≥ особливост≥ й р≥чний цикл житт¤ малов≥дом≥. “римаЇтьс¤ деревноњ рослинност≥. ∆иве ос≥ло. Ѕувають сп≥льн≥ поселенн¤ з н≥чниц¤ми вод¤ною ≥ в≥йчастою, в укритт¤х виводков≥ зграњ тримаютьс¤ завжди окремо.
до начала
Ќ≥чниц¤ ставкова (ночница прудова¤) «абарвленн¤ в≥д темно-бурого до с≥рувато-палевого. ¬уха невелик≥, притиснут≥ до голови, не дос¤гають к≥нчика носа. Ќа внутр≥шн≥й поверхн≥ мають 4-5 складок. ’в≥ст стирчить з м≥жстегно-воњ перетинки. «устр≥чаЇтьс¤ в колон≥¤х вухан¤. ƒовжина т≥ла 51-73 мм, маса 15,6 г. ѕоширенн¤ цього виду своЇр≥дне: вузька смуга ареалу в≥д 49∞ до 60∞ п≥вн≥чноњ широти в≥д ѕ≥вденноњ ‘ранц≥њ, Ѕельг≥њ Ќ≥дерланд≥в до ™н≥сею, хоч окрем≥ особини знаходили п≥вденн≥ше јрхангельська. “аке поширенн¤ пов'¤зане з на¤вн≥стю великих р≥внинних водойм. Ќа ”крањн≥ зр≥дка зустр≥чаЇтьс¤ в ’арк≥вськ≥й, ѕолтавськ≥й, ињвськ≥й, Ћьв≥вськ≥й област¤х. –≥дк≥сний вид. ¬ивчений недостатньо. “римаЇтьс¤ б≥л¤ сто¤чих або з пов≥льною теч≥Їю вод. ” горах буваЇ лише п≥д час сезонних м≥грац≥й ≥ зимовоњ спл¤чки. Ќавесн≥ тварини з'¤вл¤ютьс¤, починаючи з середини кв≥тн¤ або к≥нц¤ травн¤, ≥нод≥ на початку червн¤. Ћ≥тн≥ укритт¤ завжди розташован≥ неподал≥к в≥дкритих водойм. ѕосел¤ютьс¤ переважно п≥д дахами, на горищах, зр≥дка в дуплах п≥д корою. ¬важають, що н≥чниц¤ ставкова - вузькоспец≥ал≥зований вид у зв'¤зку з тим, що у верхн≥х шарах пов≥тр¤ над водоймами, де вона полюЇ, велика к≥льк≥сть комар≥в та ≥нших кровосос≥в, ¤к≥ складають основу живленн¤ цього кажана. Ћовить й ≥нших комах, наприклад метелик≥в. ѕол≥т пов≥льний, р≥вний, без поворот≥в. ЌароджуЇ одне мал¤, ¤ке досить швидко росте. Ћин¤нн¤ в≥дм≥чене в к≥нц≥ липн¤. ѕро перельоти ≥ зим≥влю цього виду дан≥ в≥дсутн≥.
до начала
Ќетопир середземноморський (нетопырь средиземноморский) ƒовжина т≥ла 41-48 мм. «абарвленн¤ бл≥до-с≥ро-буре з дом≥шкою палевого. ¬уха та губи чорн≥. ƒл¤ цього виду характерна широка св≥тла смуга, що проходить вздовж л≥тальноњ перетинки в≥д задньоњ к≥нц≥вки до п'¤того пальц¤. ¬уха маЇ коротк≥ та широк≥. рила дещо вужч≥ пор≥вн¤но з широкими крилами ≥нших нетопир≥в. “иповий середземноморець. Ќа ”крањн≥ осел¤Їтьс¤ лише в римськ≥й област≥. ¬ горах п≥дн≥маЇтьс¤ до 700 м н.р.м. (√аспра, р. —алг≥р, околиц≥ ялти). ¬важають за ймов≥рне ≥снуванн¤ його в п≥вденно-сх≥дн≥й частин≥ ќдеськоњ област≥. ќсобливост≥ еколог≥њ цього виду на ”крањн≥ не вивчен≥. ќчевидно, основн≥ райони поширенн¤ - г≥рськ≥ й скел¤ст≥ м≥сцевост≥. ќселюЇтьс¤ групами по 3- 20 особин у розщелинах скель, а також за наличниками в≥кон кам'¤них буд≥вель. ” к≥нц≥ травн¤ - на початку червн¤ народжуЇ двоЇ мал¤т, ¤к≥ вже в к≥нц≥ червн¤ починають л≥тати. Ќа полюванн¤ вил≥таЇ п≥зн≥ше, н≥ж ≥нш≥ нетопир≥. Ћ≥таЇ низько, кружл¤Ї колами, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших нетопир≥в, не кидаючись в боки. ѕолюЇ вноч≥. ¬≥домост≥ про зим≥влю в≥дсутн≥. ћожливо, зникаючий вид. „исельн≥сть дуже низька.
до начала
Ќетопир кожанопод≥бний (нетопырь кожановидный) ƒовжина т≥ла 42- 55 мм. «абарвленн¤ м≥нливе - в≥д жовто-б≥луватого до темно-золотисто-буро-го. ¬уха й губи, ¤к у попереднього виду - майже чорн≥. ¬уха коротк≥, широк≥, на верх≥вц≥ звужен≥; крила в≥дносно вузьк≥. Ћ≥тальна перетинка значно св≥тл≥ша ≥ б≥л¤ т≥ла густо вкрита волосс¤м.
ѕоширений в —ередн≥й јз≥њ, риму, на авказ≥. Ќа ѕ≥вденному узбережж≥ риму займаЇ вузьку смугу на л≥н≥њ екенењз - арадаг. ¬≥домост≥ про житт¤ на ”крањн≥ майже в≥дсутн≥. ¬≥домо, що в≥н здатний пристосовуватис¤ до р≥зних умов. ¬. ≤. јбеленцев вважав, що у нього Ї риси, сп≥льн≥ дл¤ нетопир≥в та кожан≥в. —амки п≥д час розмноженн¤ тримаютьс¤ окремо в≥д самц≥в, ¤к≥ приЇднуютьс¤ до них, коли виросте молодн¤к. Ќа полюванн¤ вил≥таЇ п≥зно; мисливськ≥ уг≥дд¤ - луки, р≥чков≥ долини. –озмноженн¤ досить розт¤гнуте. ћал¤та народжуютьс¤ на початку липн¤, а наприк≥нц≥ серпн¤ молодн¤к вже лин¤Ї. –≥дк≥сний та нечисленний вид.
до начала
¬еч≥рниц¤ мала (вечерница мала¤) Ќевелика тварина (довжина 58-72 мм, маса 16г). ћаЇ на спин≥ в≥дносно довге коричнево-руде хутро з добре пом≥тним блиском, причому основа волосс¤ темн≥ша, н≥ж його верх≥вка. ¬уха товст≥, широк≥. ѕолюбл¤Ї дупла в лист¤них л≥сах, хоч може осел¤тис¤ ≥ в хвойних. Ћьоток дупла повинен бути круглим або овальним. Ќа полюванн¤ вил≥таЇ п≥сл¤ заходу сонц¤. ∆уки та велик≥ метелики - основна њжа. Ћовить њх на узл≥сс≥, в≥дкритих гал¤винах, у розр≥джених парках. ¬еч≥рн≥й вил≥т триваЇ 2-3 години. Ќа н≥ч ховаЇтьс¤ в своњх укритт¤х ≥ покидаЇ њх знову на св≥танку. ¬ дупл≥ сосни, що залишилос¤ в≥д д¤тла, в Ѕ≥лорус≥њ в≥дловили дл¤ к≥льцюванн¤ колон≥ю цього виду з 32 самок. ƒе¤к≥ досл≥дники стверджують, що мала веч≥рниц¤ з року в р≥к повертаЇтьс¤ в своњ л≥тн≥ укритт¤, розташован≥ на певних д≥л¤нках ≥ може зм≥нювати лише дупла, а не д≥л¤нку л≥су чи парку. Ќе в≥домо, в ¤ких м≥сц¤х сел¤тьс¤ самц≥. ¬ друг≥й половин≥ березн¤ майже вс≥ самки ваг≥тн≥. ÷е триваЇ 45-60 дн≥в, а в червн≥ з'¤вл¤ютьс¤ одне або двоЇ мал¤т. ”творюютьс¤ виводков≥ зграњ з молодн¤ка та самок. Ќа ”крањн≥ поширена в л≥сов≥й частин≥, а в степов≥й - т≥льки п≥д час перельот≥в навесн≥ та восени. —постер≥гали њњ в ’арк≥вськ≥й, ѕолтавськ≥й, ињвськ≥й, ∆итомирськ≥й, “ерноп≥льськ≥й, Ћьв≥вськ≥й, ¬≥нницьк≥й, ≥ровоградськ≥й, ћиколањвськ≥й, ƒн≥пропетровськ≥й, Ћуганськ≥й, ’ерсонськ≥й та римськ≥й област¤х. ¬ивчена недостатньо.
до начала
¬еч≥рниц¤ велетенська (вечерница гигантска¤) Ќайб≥льша летюча миша в —–—–. ƒовжина т≥ла 84-104 мм, маса 41-76 г; рудувато-коричневе, густе, довге, шовковисте хутро. –≥дк≥сний вид. «абарвленн¤ зм≥нюЇтьс¤ залежно в≥д в≥ку та сезону року. ¬уха коротк≥, широк≥ та р≥вном≥рно закруглен≥. ќск≥льки вид нечисленний, еколог≥¤ вивчена недостатньо. Ќайчаст≥ше зустр≥чаютьс¤ поодинок≥ екземпл¤ри в колон≥¤х ≥нших вид≥в - на ”крањн≥ з вуханем, у ¬оронезькому запов≥днику - з веч≥рниц¤ми рудою та малою, нетопирем малим. ≤нод≥ створюЇ самост≥йн≥ колон≥њ, але невелик≥ -5-8 особин. ”чен≥ вважають, що завд¤ки своњм розм≥рам ц¤ тварина здатна самост≥йно поза колон≥Їю п≥дтримувати високий р≥вень обм≥ну нав≥ть у пер≥од високих енергозатрат (ваг≥тн≥сть, лин¤нн¤) ≥ лише тод≥, коли цього не можна дос¤гти, приЇднуЇтьс¤ до колон≥й ≥нших вид≥в. ∆ивленн¤ не вивчене. ѕоширена в≥д ‘ранц≥њ на сх≥д до зах≥дних район≥в ќренбурзькоњ област≥, в≥д «ах≥дного авказу до √орьковськоњ област≥. Ќа ”крањн≥ зустр≥чаЇтьс¤ в л≥сов≥й та л≥состепов≥й зонах. ” степов≥й - п≥д час сезонних м≥грац≥й. Ќе ви¤влено њњ в зах≥дних област¤х республ≥ки. ¬она - типовий м≥грант, пов'¤заний з л≥сом. ” наш≥й фаун≥ немаЇ жодноњ великоњ комахи, х≥тиновий покрив ¤коњ не могла б розгризти. ѕолюванн¤ починаЇ ран≥ше, н≥ж ≥нш≥ кажани, може займати укритт¤ в будинках (дахи), дуплах дерев. ¬важають, що самка народжуЇ двох мал¤т на початку л≥та, ¤к≥ наприк≥нц≥ липн¤ вже здатн≥ дос¤гати розм≥р≥в батьк≥в.
до начала
Ўироковух звичайний (широкоушка европейска¤) ¬≥дносно коротк≥, але дуже широк≥ вуха, що з'Їднуютьс¤ на лоб≥. ÷е невелика тварина (довжина 47-57 мм, маса 8-15,7 г) з в≥дносно довгими, вузькими ≥ загостреними на к≥нц¤х крилами. ’в≥ст майже дор≥внюЇ довжин≥ т≥ла. «абарвленн¤ чорно-буре, черево св≥тл≥ше, хутро густе.
“римаютьс¤ поодинц≥ або невеликими групами. ѕол≥т досить швидкий, з крутими поворотами. Ќавесн≥ та в перш≥й половин≥ л≥та веде поодинокий спос≥б житт¤ на горищах, п≥д ставн¤ми в≥кон, за дерев'¤ною обшивкою ст≥н, р≥дше в дуплах. ” друг≥й половин≥ л≥та трапл¤ютьс¤ невелик≥ колон≥њ. ѕолюЇ недалеко в≥д укрить, на але¤х парк≥в, у садах, над городами, ставками, на узл≥сс≥, поблизу буд≥вель. —клад њж≥ р≥зноман≥тний: двокрил≥, метелики, жуки та ≥н.
Ќа ”крањн≥ широковух - ос≥лий вид. ” к≥нц≥ березн¤ - на початку кв≥тн¤ просинаЇтьс¤, залишаЇ зимов≥ сховища ≥ перем≥щуЇтьс¤ на л≥тн≥, де ховаЇтьс¤ у вузьких щ≥линах скель, грот≥в, ст≥н тощо. ѕолюЇ з настанн¤м сут≥нок, уникаЇ в≥дкритих простор≥в. ѕогода майже не впливаЇ на полюванн¤. ћасове розмноженн¤ починаЇтьс¤ в к≥нц≥ травн¤. ћалюки ростуть швидко. ¬ к≥нц≥ липн¤ до зграй самок ≥ молодн¤ка приЇднуютьс¤ самц≥, ¤к≥ до того живуть окремо. ¬ к≥нц≥ жовтн¤ тварини пересел¤ютьс¤ в зимов≥ укритт¤. —пл¤чка не дуже м≥цна, тварини часто просинаютьс¤. Ќа ”крањн≥ характерний вид дл¤ л≥совоњ та л≥состеповоњ смуг ѕравобережж¤, г≥рських екосистем. «найдений в ињвськ≥й, ∆итомирськ≥й, Ћьв≥вськ≥й, ≤вано-‘ранк≥вськ≥й, «акарпатськ≥й, „еркаськ≥й, ≥ровоградськ≥й та римськ≥й област¤х.
до начала
ƒовгокрил звичайний (длиннокрыл обыкновенный) –≥д довгокрил≥в об'ЇднуЇ 13 вид≥в, але в —–—– зустр≥чаЇтьс¤ лише один. ажан середнього розм≥ру. ƒовжина т≥ла 45-68 мм, маса 7,3-17 г. ¬уха коротк≥, майже трикутн≥. рила довг≥, р≥зко звужен≥ у верхн≥й частин≥. ƒуже видовжена друга фаланга третього пальц¤, втрич≥ довша за першу. ’в≥ст довгий. ол≥р хутра залежить в≥д сезону, але переважно с≥рих тон≥в. ƒень проводить в укритт¤х (печерах, щ≥линах скель, будинках), збираючись донедавна у колон≥њ сотн¤ми ≥ тис¤чами. ¬≥дом≥ колишн≥ знах≥дки в одн≥й печер≥ до 40 000 особин цього виду. ’арактерне поселенн¤ в об'Їднаних колон≥¤х з ≥ншими летючими мишами, наприклад н≥чниц¤ми. ѕолювати починаЇ досить рано, л≥таЇ швидко. ∆ивитьс¤ др≥бними жуками та ≥ншими комахами найчаст≥ше на висот≥ до 10 м над землею. ѕ≥д час спл¤чки спов≥льнюЇтьс¤ розвиток ембр≥ону, ≥ самки народжують одне мал¤ лише навесн≥. Ќа ”крањн≥ водитьс¤ в «акарпатськ≥й та римськ≥й (хоча Ї в≥домост≥, що в≥н тут зник) област¤х: в горах, передг≥р'њ, г≥рських р≥чкових долинах. ѕерел≥тний вид, зимуЇ за межами ”крањни ≥ лише поодинок≥ екземпл¤ри зимують у «акарпатт≥. “варина дов≥рлива ≥ необережна. ≤нтенсивний пол≥т триваЇ 50-80 хв, згодом вони ховаютьс¤ в укритт¤х ≥ лишаютьс¤ т≥льки окрем≥ мисливц≥ майже до ранку. ћаЇ не т≥льки добрий л≥тальний апарат, але й такий, що гальмуЇ. ÷е дос¤гаЇтьс¤ розвиненими шпорами, загнутими до середини. ћ'¤зи утримують њх ≥ не дають розгинатис¤. ¬насл≥док цього м≥жстегнова перетинка набуваЇ форми гальмового м≥хура. «а своњм польотом нагадуЇ ласт≥вку. як вважаЇ . ј. —а-тун≥н, йому немаЇ р≥вних серед кажан≥в по польоту, хоча л≥таЇ досить невисоко - 2-10 м над землею. ћ≥сц¤ полюванн¤ часто розташован≥ далеко в≥д укрить. ”зл≥сс¤, гал¤вини, водойми, сади та виноградники - його мисливськ≥ уг≥дд¤. «имуЇ в печерах. «акарпатський довгокрил зимуЇ в ”горщин≥.
до начала
комахоњдн≥
рукокрил≥
гризуни
китопод≥бн≥
хиж≥
парнопал≥