ѕ≥дковон≥с великий
ѕ≥дковон≥с малий
Ќ≥чниц¤ трикол≥рна
Ќ≥чниц¤ Ќаттерера
Ќ≥чниц¤ довговухаа
Ќ≥чниц¤ ставкова
Ќетопир середземноморський
Ќетопир кожанопод≥бний
¬еч≥рниц¤ мала
¬еч≥рниц¤ велетенська
Ўироковух звичайний
ƒовгокрил звичайний
| –¤д рукокрил≥ (кажани) - –¤д рукокрил≥ (кажани) - великий р¤д ссавц≥в, здатних активно л≥тати. …ого представники поширен≥ на вс≥х континентах планети в≥д п≥вн≥чноњ меж≥ л≥су до троп≥к≥в ≥ пустель јвстрал≥њ (кр≥м јнтарктиди). ∆ивл¤тьс¤ переважно комахами, хоча дл¤ багатьох вид≥в њжею служать плоди, нектар кв≥т≥в, др≥бн≥ хребетн≥ й нав≥ть кров великих ссавц≥в (група вамп≥р≥в). ѕотаЇмний н≥чний спос≥б житт¤, безшумн≥ польоти, своЇр≥дна зовн≥шн≥сть породили багато легенд ≥ фантастичних опов≥дань про цих на диво ц≥кавих та корисних тварин: н≥бито кажани с≥дають на голови людей, рвуть волосс¤, п'ють кров. ўе стародавн≥ Їгипт¤ни вважали кажан≥в душами гр≥шник≥в, засуджених на в≥чне блуканн¤, оск≥льки њх часто бачили над куполами церков, б≥л¤ кладовищ. ѕерш н≥ж вести мову про рукокрилих, треба згадати ще про њх одну назву - летюч≥ миш≥, хоча насправд≥ до мишей (¤к≥ Ї гризунами) вони н≥¤кого в≥дношенн¤ не мають. —аме завд¤ки так≥й назв≥ рукокрил≥ натерп≥лис¤ немало лиха, оск≥льки њх часто ототожнювали з шк≥дниками - мишовидними гризунами. ƒр≥бн≥ кажани дещо нагадують мишей, хоча зовн≥шн≥й вигл¤д рукокрилих своЇр≥дний. —еред них Ї ≥ досить велик≥ представники: летюч≥ собаки ≥ лисиц≥. „асто сама назва св≥дчить про њх зовн≥шн≥й вигл¤д: молотоголов≥ та трубконос≥ крилани, п≥дковоноси, листоноси та ≥н. ƒо р¤ду рукокрилих належать понад 550 вид≥в, ¤к≥ под≥л¤ютьс¤ на два п≥дроди - крилани та комахоњдн≥ кажани. ќск≥льки у фаун≥ нашоњ республ≥ки немаЇ крилан≥в, мова йтиме про кажан≥в, ¤к≥ об'Їднуютьс¤ в дв≥ родини: п≥дковонос≥в (два види) та гладконо-с≥в, або звичайних кажан≥в.
ѕередн≥ к≥нц≥вки перетворилис¤ у них на крила. ≈ластична шк≥р¤на л≥тальна перетинка нат¤гнута пом≥ж пальц¤ми, плечем, передпл≥чч¤м, боками т≥ла, задн≥ми к≥нц≥вками ≥, ¤кщо Ї, хвостом. ѕередн≥м к≥нц≥вкам властиве сильне подовженн¤ пальц≥в, кр≥м першого, а вс≥ пальц≥, кр≥м другого, мають розвинен≥ к≥гт≥. √олова з широким ротовим отвором у вигл¤д≥ щ≥лини. ƒосить велик≥, своЇр≥дноњ будови вушн≥ раковини. Ќа передн≥й частин≥ њх часом м≥ститьс¤ додатковий шк≥р¤ний вир≥ст - так званий козелок. «абарвленн¤ част≥ше темне. Ўерсть досить м'¤ка ≥ коротка.
«датн≥сть до польоту позначилась ≥ на будов≥ скелету, ¤кий досить легкий, а у дорослих особин в≥дсутн≥ хр¤щев≥ утворенн¤. –укокрил≥ ор≥Їнтуютьс¤ за допомогою ехолокац≥њ. јле у багатьох крилан≥в такий механ≥зм в≥дсутн≥й ≥ вони здеб≥льшого користуютьс¤ органами зору. Ќайдосконал≥ше розвинений ехолокац≥йний механ≥зм у кажан≥в. ¬они сприймають не лише ультразвуковий сигнал, що надходить в≥д ¤когось джерела, але й в≥длунн¤ власного сигналу, причому бачать предмет не г≥рше, н≥ж ми, сприймаючи його за допомогою орган≥в зору. —луховий анал≥затор використовують ≥ дл¤ полюванн¤ на комах.
ѕ≥дковоноси мають ≥нше пристосуванн¤, оск≥льки л≥тальний апарат у них менш досконалий. ÷е складки на нос≥, що в≥д≥грають роль антени, ¤к≥ допомагають надати звуку вузького напр¤мку. ќск≥льки ультразвуки сприймають також багато комах, вони при ви¤вленн≥ сигналу кажана зм≥нюють напр¤мок польоту або складають крила ≥ падають на землю. ажан комаху, ¤ка не дзижчить, не сприймаЇ, але, ¤кщо вона прол≥таЇ в межах д≥њ ультразвукового промен¤, зв≥рок перший в≥дчуваЇ здобич та починаЇ погоню. ѕ≥дковон≥с на цей час перестаЇ випром≥нювати ≥мпульси.
”с≥ кажани нашоњ республ≥ки невелик≥ за розм≥ром та виключно комахоњдн≥ форми. ¬ рац≥он≥ рукокрилих понад 120 р≥зних вид≥в безхребетних, серед ¤ких багато шк≥дник≥в с≥льського та л≥сового господарства: хрущ≥, клопи, довгоносики, совки та ≥н. ¬ зв'¤зку з ≥нтенсивним обм≥ном речовин (характерно дл¤ невеликих тварин) кажан потребуЇ багато њж≥. ¬≥домо, що велика колон≥¤ довгокрил≥в лише за одну н≥ч з'њдаЇ 1,5 млн комах. ¬од¤на н≥чниц¤ за вил≥т в≥дловлюЇ близько 500 комар≥в, прот¤гом л≥та - до 60 тис, колон≥¤ њњ (20-25 особин) за такий же пер≥од - до 1,5 млн комах, що Ї переносниками збудник≥в р≥зних захворювань.
÷≥ тварини ведуть н≥чний спос≥б житт¤ ≥ через те знищують н≥чних комах, в той час ¤к птахи (за вин¤тком др≥млюг, др≥бних сов) у веч≥рн≥ часи не полюють. ¬день кажани спл¤ть, перебувають у сховищах, п≥дв≥сившись вниз головою задн≥ми к≥нц≥вками та склавши крила.
Ќезважаючи на ненажерлив≥сть, летюч≥ миш≥ здатн≥ довго жити без њж≥, збер≥гаючи здатн≥сть до польоту ≥ не втрачаючи маси т≥ла. —пл¤чка даЇ њм змогу переносити неспри¤тлив≥ умови, оск≥льки значно гальмуютьс¤ ус≥ життЇв≥ процеси. “варини живуть за рахунок нагромадженого жиру, маса ¤кого восени дос¤гаЇ 50 % маси т≥ла. ÷ей енергетичний резерв летюч≥ миш≥ використовують дуже ощадливо ≥ навесн≥ мають ще достатньо жирових запас≥в. ѕ≥д час спл¤чки спов≥льнюЇтьс¤ серцевий ритм, р≥зко знижуютьс¤ енергозатрати, температура т≥ла становить 1 ∞—. ¬се це Ї адаптац≥Їю до неспри¤тливих умов. ÷икли життЇд≥¤льност≥ кажан≥в ≥ об'Їкт≥в њх живленн¤ - комах - практично синхронн≥. ’арактер добовоњ активност≥ також в≥дпов≥даЇ денному циклу жертви.
–укокрил≥ можуть зд≥йснювати м≥грац≥йн≥ коч≥вл≥. Ќа ц≥й п≥дстав≥ вид≥л¤ють дв≥ еколог≥чн≥ групи: перел≥тн≥ й ос≥л≥. «авд¤ки к≥льцюванню вивчено р¤д ц≥кавих стор≥н њх б≥олог≥њ, встановлено м≥сц¤ зим≥вл≥, строки ≥ шл¤хи м≥грац≥њ. Ќагромадженн¤ жирових запас≥в восени до певного р≥вн¤ Ї сигналом готовност≥ тварин до перельоту ≥ зим≥вл≥.
«датн≥сть рукокрилих до активного польоту виникла в процес≥ еволюц≥йного розвитку, причому створилис¤ в≥дпов≥дн≥ компенсаторн≥ пристосуванн¤ - так≥, ¤к в≥дносно велик≥ розм≥ри серц¤ тощо. ќднак здатн≥сть до тривалого польоту характерна не дл¤ ус≥х вид≥в. „астина з них перел≥таЇ на незначну в≥дстань або взагал≥ веде ос≥ле житт¤. ÷е ви¤влено ≥ в будов≥ л≥тального апарату, зокрема форм≥ й розм≥р≥ крила: довге ≥ вузьке спри¤Ї б≥льш швидкому польоту.
¬чен≥ п≥драхували, що швидк≥сть польоту рукокрилих з коротким крилом дос¤гаЇ 4,3, а з довгим ≥ вузьким - до 10-16 м/с. ожен вид характеризуЇтьс¤ своњми л≥тальними особливост¤ми, комплексом пристосувань, пов'¤заних з певним способом житт¤. ћенша швидк≥сть польоту не даЇ можливост≥ в≥ддал¤тис¤ на значну в≥дстань вуханю, широковуху та ≥ншим видам, ¤к≥ здобувають њжу поблизу своњх укрить, не створюють великих колон≥й, бо не змогли б прогодуватис¤. ” добрих л≥тун≥в (веч≥рниц≥, кожани) колон≥њ нал≥чують сотн≥ особин. «а здобиччю л≥тають на в≥дстань до к≥лькох к≥лометр≥в, а п≥д час перельот≥в долають до 1000 км ≥ б≥льше.
«а типами стац≥й та м≥сць полюванн¤ кажани ”крањни ¬. ≤. јбеленцев под≥л¤Ї на веч≥рниц≥ та п≥дковоноси ≥ н≥чниц≥, а нетопир≥ та кожани займають пром≥жне положенн¤. ¬еч≥рниц≥ в≥ддають перевагу узл≥сс¤м, великим гал¤винам, водоймам та лукам поблизу л≥су, нетопир≥ - л≥совим дорогам, але¤м парк≥в, кожани - р≥внинним просторам з трав'¤ною рослинн≥стю, вулиц¤м населених пункт≥в. Ќ≥чниц≥ част≥ше полюють над водоймами. “ак≥ широкопластич-н≥ види, ¤к вухань та вусата н≥чниц¤, живл¤тьс¤ в р≥зноман≥тних стац≥¤х. „аст≥ше на в≥докремлен≥й д≥л¤нц≥ полюють в≥дразу к≥лька вид≥в, але на р≥зн≥й висот≥ - вод¤на, ставкова, ≥нод≥ й вусата н≥чниц≥ - над самою водою, п≥дковоноси - низько поблизу ст≥н, огорож; нетопир≥ та кожани - на висот≥ 1-4 м, вусата н≥чниц¤, довгокрил - на 3-10 м, а веч≥рниц≥ - част≥ше на 10-40 м.
–озмноженн¤ рукокрилих ще недостатньо вивчене. ƒе¤к≥ види спарюютьс¤ восени, але запл≥днюютьс¤ т≥льки навесн≥ сперм≥¤ми, що перезимували в статевих шл¤хах самок. ” др≥бних вид≥в строки ваг≥тност≥ 55 дн≥в, у великих - 75. ћал¤та народжуютьс¤ сл≥пими, голими ≥ зразу ж прикр≥плюютьс¤ до соска матер≥. «а допомогою м≥цних к≥гтик≥в великих пальц≥в вони м≥цно тримаютьс¤ за т≥ло матер≥ нав≥ть п≥д час польоту. ” новонароджених недостатн¤ терморегул¤ц≥¤, ≥ вони гр≥ютьс¤ т≥лом матер≥. ¬ перш≥ 2-3 дн≥ самки накривають своњх мал¤т перетинками крил, а на 4-й мал¤та тримаютьс¤ окремими групами поблизу дорослих.
«а даними р≥зних досл≥дник≥в, др≥бн≥ рукокрил≥ годують молодн¤к 20-25 дн≥в, велик≥ - довше. ѕер≥од розмноженн¤ в колон≥¤х досить розт¤гнутий, тому одночасно можна побачити молодн¤к ≥ ваг≥тних самок. “ривал≥сть розмноженн¤ залежить в≥д в≥ку тварин, початку статевоњ зр≥лост≥, видових особливостей тварин. Ќа початку другого тижн¤ житт¤ молод≥ вдв≥ч≥ додають у мас≥, обростають шерстю, ¤ка прот¤гом другого за цим тижн¤ стаЇ дедал≥ густ≥шою ≥ довшою, прор≥зуютьс¤ зуби. Ќетопир≥, вухан≥, н≥чниц≥ в к≥нц≥ третього тижн¤ уже можуть потроху л≥тати, а в м≥с¤чному - зд≥йснюють самост≥йн≥ польоти. –озм≥ру дорослоњ тварини дос¤гають в 2-м≥с¤чному в≥ц≥; велик≥ види розвиваютьс¤ дещо довше ≥ л≥тають лише через 5-6 тижн≥в п≥сл¤ народженн¤.
÷≥каво, що самки серед великоњ к≥лькост≥ малюк≥в у печер≥ знаход¤ть ≥ годують лише своњх. ” виводках переважно 1-2, зр≥дка три малюки. ¬≥дм≥чено, що њх буваЇ менше у рукокрилих, ¤к≥ зимують у печерах, н≥ж у тих, що провод¤ть зиму в дуплах та ≥нших невеликих укритт¤х. ћабуть, ц¤ адаптивна особлив≥сть пов'¤зана з б≥льшою загрозою ≥снуванню виду в сувор≥ших умовах ≥ спр¤мована на п≥дтримку певноњ чисельност≥, достатньоњ дл¤ ≥снуванн¤ виду в ц≥лому. «начна тривал≥сть житт¤, ¤к в≥домо, залежить в≥д плодючост≥. Ќаприклад, н≥чниц¤ ставкова ≥ де¤к≥ ≥нш≥, що живуть 13-20 рок≥в, народжують одне мал¤, в той час ¤к веч≥рниц≥, кожани (5-12 рок≥в тривал≥сть житт¤) - по двоЇ. “емпература т≥ла рукокрилих корелюЇ з температурою навколишнього середовища. Ѕ≥льш≥сть вид≥в з них колон≥альн≥, це допомагаЇ п≥дтримувати температуру ≥ волог≥сть у сховищах на певному р≥вн≥.
ажани - найстародавн≥ш≥ ссавц≥ ≥ найб≥льш вразлив≥ серед сучасних зв≥р≥в.  —постер≥гаЇтьс¤ пост≥йне зниженн¤ њх чисельност≥ внасл≥док застосуван-
н¤ х≥м≥чних препарат≥в дл¤ боротьби з шк≥дниками с≥льськогосподарських культур, вирубуванн¤ старих дупл¤стих дерев, освоЇнн¤ печер та ≥нш≥ зм≥ни еколог≥чноњ обстановки, що позбавл¤Ї тварин кормовоњ бази та укрить. Ќегативну роль в≥д≥граЇ ≥ фактор непокоЇнн¤ - пр¤ме пересл≥дуванн¤ рукокрилих. Ѕагато з них було здобуто ≥ на ”крањн≥ дл¤ виготовленн¤ наочних пос≥бник≥в дл¤ шк≥л, вуз≥в, що, безумовно, було нерозумним ≥ непотр≥бним заходом.
ќстанн≥м часом дедал≥ б≥льше печер в≥дв≥дують туристи. ќрган≥зовуютьс¤ масов≥ екскурс≥њ. ¬се це змушуЇ тварин покидати обжит≥ м≥сц¤. ƒостатньо нагадати г≥рку долю Ѕахарденськоњ печери в “уркмен≥њ в зв'¤зку з њњ реконструкц≥Їю дл¤ туристських ц≥лей (зроблен≥ сходи, проведено електричне осв≥тленн¤, обладнанн¤ купалень). ¬ 1974-1975 рр. нам довелос¤ бути св≥дками, ¤к в н≥й орган≥зовували групов≥ екскурс≥њ та купанн¤ в њњ п≥дземних озерах. Ќин≥ там вже не може бути великих скупчень кажан≥в, ¤ких колись ј. ѕ. уз¤к≥н нал≥чував до 40 тис.
Ќа ”крањн≥ також з розвитком туризму, особливо колективного, починають ≥нтенсивно обживати печери. ÷е спостер≥гаЇтьс¤ в “ерноп≥льськ≥й (печера ристал≥чна), «акарпатськ≥й, римськ≥й област¤х.
–¤д досл≥дник≥в дл¤ приваблюванн¤ рукокрилих рекомендуЇ розв≥шувати дупл¤нки, найкраще осиков≥ обрубки до 1 м завдовжки без серцевини, закрит≥ з к≥нц≥в. ƒл¤ проникненн¤ тварин робл¤ть спец≥альний отв≥р знизу б≥л¤ основи дупл¤нки. ¬≥дпов≥дно до б≥олог≥чних особливостей виду отвори штучних сховищ повинн≥ бути р≥зними (дл¤ веч≥рниць - кругл≥ або овальн≥, нетопир≥в - вузьк≥ щ≥лини). ƒл¤ синантропних вид≥в рекомендують виготовл¤ти будиночки - щ≥л¤нки. –озв≥шувати штучн≥ сховища сл≥д на узл≥сс≥, в парках, але¤х, л≥сосмугах, по берегах сто¤чих водойм. Ќа 1 км2 площ≥ л≥су, де немаЇ природних укрить, доц≥льно вив≥шувати 10-15 штучних схованок. ѕри належному догл¤д≥ вони послужать 20-25 рок≥в, хоча кажани засел¤ють њх не в≥дразу, а буваЇ й через к≥лька рок≥в п≥сл¤ вив≥шуванн¤. –азом ≥з збереженн¤м та охороною природних укрить розв≥шуванн¤ дупл¤нок може стати ефективним заходом охорони та зб≥льшенн¤ чисельност≥ цих корисних тварин.
Ќеспец≥ал≥стам важко в≥др≥знити звичайних вид≥в кажан≥в в≥д занесених до „ервоноњ книги ”крањни. ќднак ус≥ вони дуже корисн≥ тварини ≥ њх треба охорон¤ти.
|